Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSSВівторок, 06.12.2016, 14:05

Одеський дошкільний навчальний заклад «Ясла – садок» №112

Меню сайту
Пошук
Вхід на сайт
Наше опитування
Чи задоволені Ви садком?
Всього відповідей: 35
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архив
Погода
Календар свята
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наш оператор
Наш фотограф

Соціалізація дитини в родині

Соціалізація дитини в родині

Соціалізація дитини, тобто її входження у світ людей, починається від  самого народження. Першою людиною у цьому процесі стає мати. Саме вона віддає дитині більшу частину свого життя, дає перші приклади любо­ві, ніжності, турботи, вчить малюка спілкуватися з іншими людьми.

Жінка здебільшого скеровує виховні впливи родини на дитину. Вона — директор і методист домашньої школи, посередник між дитиною та світом. Безумовно наука життя, яку викладають близькі та люблячі люди, легше сприймається дитиною, міцніше запам'ятовується.

Вступаючи у життя, діти мають засвоїти багато правил, які склалися у кожному суспільстві. Це — неписані закони гуманного ставлення до людей, норми поведінки в товаристві, правила бережливого ставлення до природи, вимоги щодо користування предметами побуту тощо. Зміст цих норм, за якими живе суспільство, дорослі конкретизують і в доступній формі подають дітям: вербально, на власному прикладі тощо.

Обов'язковим для дітей є дотримання таких норми: вітатися при зустрічі, ввічливо звертатися з проханням, дякувати за послугу, не втручатися в розмову дорослих, розмовляти напівголосно, привітним тоном тощо. Ці норми настільки звичні, що може здатися, що на них не варто й зупинятися, Проте деякі батьки, навчаючи дітей правил поведінки, іноді мають на увазі лише зовнішній бік, а саме: гарні манери. Але ж гарними манерами уявлення про культуру поведінки не вичерпується, треба насамперед виховувати у малят позитивне, гуманне ставлення до людей і вчити виражати його в привітанні, подяці, способі ведення розмови тощо.

Водночас ще в дитинстві малюки мають опанувати пра­вила, які визначають їхні взаємини одне з одним та з дорослими.

Важлива умова спілкування — уміння уважно ставити­ся до бажань своїх однолітків і дорослих, рахуватися, співвідносити з ними свою поведінку. Але ж далеко не всі діти цим умінням володіють, і на це є багато причин. В деяких родинах батьки дбають лише про задоволення бажань своїх синів та доньок: їм насамперед іграшки та солодощі, розваги. Тут можна почути: "Апельсини тільки для Тані, Петрик хоче такий самий самокат, як у Павлика, треба завтра ж купити". Трирічна Іринка частує бабусю цукеркою. Бабуся відмовляється: "Їж сама, хай тобі більше буде. Я вже стара, мені не треба". Такі маленькі щоденні жертви поступово стають для дітей звичним явищем і сприймаються як норма.

Вони і гадки не мають, що дорослим також може хотітися і солодощів, і гарного вбрання, і розваг. Намагаючись якнайбільше дати своїм чадам, батьки віднімають у них найдорогоцінніше — чуйне, уважне ставлення до людей, їхніх бажань, запитів, потреб.






Зробити безкоштовний сайт з uCozЯндекс.Метрика
Copyright MyCorp © 2016
Белый каталог сайтов Рейтинг@Mail.ru QWW